Народна музика – це та частина культури, яка приховує таємниці або розкриває секрети цілих епох та народів. У музиці сховані всі радощі та печалі поколінь. Наша країна має унікальний арсенал народних інструментів. І вони надали особливий характер та колорит нашій культурі.
Сопілка
Сопілка стала широко розповсюдженою серед українців ще у часи Київської Русі. Взагалі вона є одним з найдавніших духових інструментів. За деякими припущеннями, на території сучасної України вона вперше з’явилась ще 20 тисяч років тому. Також згадки про неї зустрічаються у літописах ХІ століття, українських народних піснях, казках, легендах та думах.
Цимбали
Учені заявляють, що цьому інструменту вже понад три тисячі років. До України він потрапив у середні віки. Досі тривають суперечки щодо того, як цимбали потрапили в Україну. За однією версією, цимбали увійшли на Закарпаття з території Угорщини, а вже потім поширились на Гуцульщину та Галичину. Інша гіпотеза наполягає, що цей струнний інструмент потрапив в Україну з Білорусі, куди ще у ХІІІ столітті їх могли привезти музиканти хрестоносців. Цимбали являють собою струнний музичний інструмент, який складається з дерев’яного корпусу та натягнутих над ним струн. Зазвичай, верхня частина виготовляється з ялини або смереки, а нижня — із явору.
Бугай
Достеменно невідомо, коли з’явився бугай. Він використовувався у побуті й у чехів, й поляків, й румунів. Але у нас він зберігся переважно у Західній Україні. Інструмент мають робити самі виконавці. Для цього необхідне дерев’яне барильце, яке з двох боків треба обтягнути шкірою. Потім до одного з боків по центру додають пучок конячого волосся. Після цього один музикант бере інструмент під руку, а інший смикає руками за волосся. Так, виходить ревучий звук, який нагадує ревіння бугая. Але, щоб звук був більш повним, перед початком гри виконавець має намочити руки.
Бандура
Бандура – це оригінальний український інструмент, який набрав популярності ще у XVI сторіччі. Він виглядає, як овальний корпус з грифом, на якому розташовані кілки для басових струн та приструнків зі стабільною висотою звуку. Бандура – це як струнне фортепіано, на ній також можна брати акорди та грати всіма пальцями одразу. Є декілька варіантів гри на бандурі. Зокрема, харківський та чернігівський. У першому випадку інструмент тримають вертикально, притискають до грудей та грають по всіх струнах обома руками. А другому – бандуру розгортають ліворуч, і таким чином лівою рукою грають на басах, а правою – лише на приструнках.
Зозулька
Ми звикли, що зозулька є здебільшого дитячою іграшкою. Але така “забавка” має велику історію. Зозульки виробляють із глини та надають їм форму різних тваринок, пташок та хатинок. В них є спеціальні отвори. В основний вдувають повітря, а з маленьких, які розташовані по боках інструменту, вилучають звуки різної висоти. Висота звуку залежить від того, який з отворів у момент гри закритий чи відкритий.
Гудок
Гудок є прообразом скрипки та одним з найдавніших струнних смичкових інструментів. Всі звуки на ньому видобуваються за допомогою лукоподібного смичка. Цей дивовижний інструмент зображений на фресках ХІ століття у Софійському соборі. А це свідчить про те, що з’явився він на території сучасної України ще задовго до цього. На гудках грали переважно веселу танцювальну музику.
Трембіта
Трембіта є гуцульським духовим музичним інструментом. Досі лишається поширеним інструментом на сході українських Карпат. У середньому довжина трембіти складає три метри, але вона може сягнути й восьми. До речі, від довжини інструменту залежить й висота звуку. На вузький кінець трембіти встановлюють дерев’яний або металевий мундштук. Виготовляють її зі смереки та обгортають березовою корою. Але вважається магічною та трембіта, яка виготовлена з “громовиці” – дерева, у яке потрапила блискавка. Раніше трембіта була єдиним засобом зв’язку між вівчарами. За допомогою інструменту вони могли оповіщати про своє місцеперебування, а також попереджати про небезпеку. Звук трембіти може лунати на 50 кілометрів. Цікавою є історія виникнення трембіти. Легенда розповідає, що колись дуже давно покохали один одного парубок та дівчина. Але через деякий час родина молодої красуні перебралась до Говерли, а сім’я, де виріс юнак, попрямувала у Бескиди. Сумуючи за коханою, хлопець вигадав трембіту із силою громовиці. Як гукне – чути аж на Говерлі. Але згодом юнак загинув у бої з диким звіром, а дівчина про це не знала. Марно чекала вона коханого, а потім взяла свою трембіту та піднялась на Говерлу. Відтоді ніхто її більше не бачив. І кажуть, коли у Карпатах гинула чиясь любов, то з Говерли було чути печальний звук трембіти…
Джерело: https://prolviv.com/blog/2017/11/10/pokhodzhennia-ukrainskykh-narodnykh-instrumentiv-fakty-ta-lehendy/
© prolviv.com
Про рідкісний народний інструмент — бугай — від майстра Андрія Лопушинського на youtube платформі від Ukraїner Експедиція
Забуті традиційні музичні інструменти
Україна – одна з наймузичніших та найспівучіших націй у світі. Споконвіку пісня приходить до нас у материній колисковій та супроводжує впродовж усього життя: у роботі, і в коханні, в смутку і в радості. А яка ж пісня без музики? Саме музичні інструменти є яскравим доказом надзвичайно глибокої музичної культури українців.
Своїм корінням українські народні музичні інструменти сягають ще часів Київської Русі, вони змінювалися впродовж століть відповідно до змін у культурі, побуті та звичаях. Так поступово набули національних ознак. Зараз ми маємо чимало забутих музичних інструментів, які нам навряд чи колись вдасться почути.
Пропонуємо вам добірку цих трішки дивакуватих інструментів 
Жалійка
Жалійка – це духовий інструмент. На вигляд, як дерев’яна дудка, у кінець якої вставляється пищик. У верхній частині вона має 6-9 отворів для підсилення звуку. На кінець трубки одягається розтруб, він виготовлюється з коров’ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п’єсах награвального, танцювального характеру. Почути жалійку можна у виконанні сучасного український етно-хаос гурту ДахаБраха.
Цитра
Цитра – давній струнний щипковий інструмент у формі пласкої, спереду трохи зігнутої резонансної скриньки з круглим вирізом посередині. На її грифі з металевими поріжками натягнуто 5 металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки.
Цей старовинний музичний інструмент нині рідкість в Україні. Справа в тому, що саме цитру оголосили націоналістичним інструментом і почали знищувати. Проте в середині 19 століття цей інструмент користувався великою популярністю. Недорога і “портативна” цитра заміняла українцям із середнім достатком фортепіано. Часто саме такий музичний інструмент можна було зустріти в сім’ях вчителів і священиків.
Але з приходом радянської влади все змінилося. Адже перший варіант українського гімну був написаний для виконання саме під цей музичний інструмент! Так цитра була забута.
Ліра
ЛІРА – струнний щипковий музичний інструмент з найдавніших часів. В Україні ліра була напарницею кобзи та бандури. Часто на ній виконували сумні пісні, канти, псалми, думи, хоча в репертуарі лірників були і веселі танцювальні пісні. Адже лірник міг “задати жару” і на весіллі!
Переважно сумний репертуар був обумовлений надривним тембром ліри. Тривалий час традиція гри на цьому інструменті була забута. Зараз послухати її можна під час виступів ансамблів, які грають етнічну музику.
Дримба
Дримба – є доволі розповсюдженим інструментом у Західній Україні, його часом називають – варган, у лемків – орган. Дримба нагадує невелику металеву підкову, кінці якої подовжені паралельно один одному. У центрі закріплений сталевий язичок із загнутим кінчиком.
Грають на дримбі в такий спосіб: лівою рукою прикладають дримбу до губ, щоб вона торкалася зубів, а правою смикають за металевий прутик. Утворюється характерна вібрація. На цьому інструменті і досі люблять грати на Гуцульщині. А в Закарпатському народному хорі був відомий ансамбль дримбарів з 45 учасників. Подібні ансамблі є селах Івано-Франківської області.
Басоля
Басоля – струно-смичковий інструмент, який ззовні нагадує скрипку або віолончель, але він, як правило, більший і набагато гучніший по звуку. Вона мала три або чотири струни і грали на ній лукоподібним смичком. Потреба у створенні басолі виникла в народній музичній практиці тоді, коли почали виникати інструментальні ансамблі. І зараз вона використовується лише в ансамблях троїстих музик.
Коза
Коза (дуда). Один із найулюбленіших у народі інструментів. Найбільш розповсюджена його назва – волинка. Вона виготовляється з вичиненої шкіри кози або теляти. З цієї шкіри роблять суцільний міх, який служить резервуаром для повітря. В один з отворів міха вставляють трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка – ігрова. У ній, крім пищиків, є 6 отворів для зміни висоти звуку. Раніше вона використовувалася пастухами, а також була у музичному побуті козаків-запорожців. А зараз цей оригінальний інструмент зустрічається в селах Гуцульщини та Бойківщини.
Козобас
Козобас – з’явився лише наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Його перший зразок зробили в Національному українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Майже одночасно подібну химеру змайстрували й у Київському оркестрі народних інструментів.
Раніше на Івано-Франківщині був такий звичай: коли музиканти вже залишали весілля, а гостям ще хотілося танцювати, тоді вони брали відро, встромляли у нього коромисло, прив’язували дрота до дужки відра і верхнього кінця коромисла, а потім палицею протягували по ньому. Такий “інструмент” розважав гостей на 5-7-й день весілля, також з ним колядники супроводжували різдвяну “козу”, імітуючи її “голос”.
Кобза
Українська кобза – вже давно забутий струнно-щипковий народний інструмент, поріднений, з одного боку, зі східною домброю або дутаром, а з другого – з російською балалайкою. Це лютнеподібний інструмент з овальним або наближеним до круглого корпусом, з довгим грифом і трьома струнами. Мандрівні співці, часто незрячі, співали про тяжку долю, яка випала на долю українців та боротьбу за свободу. Акомпанували вони собі саме на кобзі, тому їх і називали кобзарями. Кобза була справді народним інструментом українців у 16-17 століттях, але потім її витіснила більш досконала – бандура.
Торбан
Це бандура з басами, протягненими від додаткової головки паралельно грифу інструмента. Він схожий за назвою та частково за зовнішнім виглядом із західноєвропейським лютнеподібним інструментом – теорби, проте в останнього немає приструнків. Цей інструмент також називали “панською бандурою”. Адже він вимагав до себе дбайливого ставлення та віртуозної гри виконавця. Раніше торбан вважався прикрасою концертних вечорів.
Існують чутки, що на ньому любили грати українські гетьмани Іван Мазепа та Петро Дорошенко. Але в другій половині 19 століття торбан поступово зникає. Однією з причин вважають його високу вартість – він був мало доступний простим людям. Крім того, досить габаритний інструмент мав складну конструкцію. Лише в кінці минулого століття київські майстри почали відроджувати традицію виготовлення торбану.
Тулумбас і литаври
Один із видів військових барабанів в Україні мав назву тулумбас. Він мав вигляд казаноподібного барабану з однією мембраною. Два казаноподібних барабани різних розмірів мають назву литаври. Великі литаври були в Запорозькій Січі. Біля них перебував спеціальний литаврист – довбиш. З їх допомогою скликали раду старшин, повідомляли про загрозу ворожого нападу і навіть передавали накази під час бою. Вирушаючи в похід, тулумбаси (вони ж литаври) брали з собою, прив’язуючи їх до сідла. Кажуть, що гул тулумбасів і пронизливе тріщання бубнів сіяли паніку у ворожому війську.
Джерело: uamodna.com
(матеріали Світлана Мись, музичний керівник дошкільного навчального закладу № 7, м. Снігурівка, Миколаївська обл.)
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту.
Які музичні інструменти діти можуть виготовити власноруч та як їх застосовувати Музичний інструмент для дитини — символ музики, а той, хто грає на ньому, — майже чарівник. Залучення дошкільника до створення дитячих музичних інструментів дає йому можливість відчути себе творцем, заохочує уважніше ставитися до звуків, по-іншому сприймати навколишнє середовище.
Граючи на нетрадиційних інструментах, діти спілкуються, фантазують та самореалізуються; переживають музику як радість і задоволення. Вони знаходять власні форми спілкування з музикою: діючи з такими інструментами, кожна дитина дізнається, яким може бути звук від удару, погладжування, трусіння предмета, постукування по ньому пальцем, долонею тощо.
Навчання дітей гри на музичних інструментах:
- сприяє вихованню відповідальності, адже формує вміння грати в ансамблі, співпрацювати одне з одним
- допомагає долати невпевненість і нерішучість
- розширює музичний кругозір
- сприяє розвитку природних здібностей та психічних процесів — відчуття ритму, музичної пам’яті, художнього смаку, творчої ініціативи, мислення, уяви тощо.
Найдоступнішими для виготовлення є шумові музичні інструменти. Вони дають змогу дитині по-новому дослухатися до звуків навколо. Трохи бажання, фантазії — і отримуємо шумілки, стукалки, шелестунчики, дзенькалки тощо.
За допомогою шумових інструментів дитина може:
- грати під фонограму
- добирати ритмічний акомпанемент до дитячих пісень
- імпровізувати звукові картини на задану тему
- ілюструвати вірші звуками
- створювати шумову казку.
Звукове ілюстрування віршів — це ритмічні й темброво-звукові вправляння. Ритм, укладений у словах, діти відчувають природно й відтворюють без труднощів. Його можна проплескати або виконати на будь-якому шумовому інструменті (див. Додаток 2). Основою для мовних вправ є дитячий фольклор: лічилки, дражнилки, кричалки, забавлянки, примовки, заклички тощо. Цікавою для дітей формою музично-ритмічних ігор із шумовими інструментами є т акож шумові казки.
Як виготовити дитячі музичні інструменти власноруч
Веселі коробочки
Цей шумовий дитячий інструмент виготовляють з контейнерів від шоколадних яєць або порожніх картонних коробок від кремів, парфумерії. Наповнювачем може бути крупа (рис, гречка, горох) або дрібні намистини, ґудзики тощо.
Дзенькалки
Кільце для гардин та металеві бігуді з’єднують між собою й у такий спосіб створюють чудовий музичний інструмент.
Скрипунці
Усередину мішечків із тканини кладуть зім’яту упаковку від круп, печива, макаронних виробів тощо. Зминаючи такий мішечок, видобувають скрипучий звук.
Барабанчик
Цей шумовий інструмент виготовляють із жерстяної консервної банки з капроновою кришкою. До неї приєднують звичайну резинку, її кінці ховають під кришку. Жерстяну банку за допомогою резинки фіксують на долоні. Інструмент — готовий, на ньому можна грати за допомогою дерев’яної палички або пальчиками.
Гребінець-тріскунець
Знадобиться звичайний гребінець, бажано з великими зубцями. Для отримання характерного звука по ньому водять паличкою.
Стукалка
Беруть дві дощечки, до кожної прикріплюють невеликі ручки, аби зручно було тримати їх у руках. Музичний інструмент-стукалка — готовий!
Цокотуха
Для виготовлення цього інструмента беруть торбинку з тканини розміром 20×10 см, заповнюють її до половини пластмасовими кришками від пляшок. Якщо струшувати торбинку, то можна почути «цокотіння», схоже на звуки, які видають деякі птахи і тварини.
Шелестунчики
Цей саморобний музичний інструмент дасть змогу зімітувати шум вітру чи шелест листя. Виготовляють його зі звичайної палички, на одному кінці якої прикріплюють торбинки з плівки або вузькі смужки гофрованого паперу.
Музична веселка
Назву цей музичний інструмент отримав через характерне оформлення. На гачки, прикріплені до міцної опори, підвішують невеликі пляшки з прозорого скла. У них наливають різноколірну рідину. Легкими ударами палички від металофона отримуємо ніжний звук.
Шейкер
У коробки циліндричної форми (з-під чіпсів, плівок для побутового використання, фольги для запікання тощо) насипають будь-який дрібний наповнювач, заклеюють відкриті сторони, за бажанням прикрашають.
Хлопавки
Знадобиться порожній тюбик з-під крему. Його потрібно покласти на долоню і вдарити по ньому долонею другої руки. Виходить характерний звук справжніх хлопавок. Слід зауважити, що порожній тюбик не має бути сплюснутим, необхідно надути його.
Бубонці
Звичайні бубонці, які використовують для рукоділля, можна використати і як шумовий інструмент в оркестрі. Варто лише пришити їх до резинки для волосся або кольорової стрічки — інструмент готовий до використання.
Звукове ілюстрування
Коник-стрибунець
Скаче коник-стрибунець (дерев’яні ложки, олівці, кубики)
З кукурудзи на чебрець,
З конюшини на бузок,
Подає свій голосок. (шейкер, трикутник)
Скаче коник вже півдня, (дерев’яні ложки, олівці, кубики)
А уся його рідня,
Зелененька і прудка,
Цвіркотить біля ставка. (шейкер, трикутник)
(Наталія Бугай)
Мама і Мурко
Мама в’яже нам шкарпетки. (дзвоники або дзенькалки)
Впав клубок із табуретки, (барабан або хлопавка)
А Мурко його догнав (ложки)
І на себе намотав. (гребінець або барабанчики)
Ми спіймаємо Мурка (барабан)
І змотаємо клубка, (металофон)
Бо шкарпетки у негоду (шелестунчики)
Стануть нам завжди в пригоді. (скрипунці)
(Наталія Бугай)
Шумова казка
Дивовижні звуки лісу
У чарівний ліс прийшла осінь і розфарбувала його яскравими кольорами (музична веселка). Дерева заграли
червоними, жовтими, зеленими барвами (металофон). Подув тихенький вітерець (шелестунчики), підхопив
різноколірні листочки та покрив землю золотим килимом (шелестунчики).
Мешканці лісу готуються до зими. Мурахи метушливо утеплюють свій мурашник (шейкер). Раптово між
деревами та кущами пробігає зайчик у новій зимовій шубці (барабанчик). Це він, мабуть, від лисички тікає. Їжак
шарудить листочками, збираючи гриби та яблука (шелестунчики). А ось і білки на гілку, запасає на зиму шишки
(дерев’яні ложки). Мудра сова сидить на гілці, поглядаючи на всіх, і лопоче крилами (стукалка).
Ось сильно подув холодний вітер (шелестунчики) — дерева скинули останнє листя (дерев’яні ложки,
шелестунчики). Випав сніг, і все навколо стало казковим, загадковим (музична веселка або металофон). Білий
зайчик скаче по сніжку. Сніжок поскрипує під його лапками (скрипунці). Лісові тварини готуються до зустрічі
Нового року. Вовчик струсив із гілочок ялинки сніг (хлопавки), а лисичка прикрасила ялинку іграшками
(дзенькалки). Завітав до лісових звірят Дід Мороз на санчатах із бубонцями (бубонці). Подарував усім новорічні
подарунки (скрипунці). Свято вийшло чудовим (бубон)!
Граємо в оркестрі
Віртуальне фортепіано 
Немає коментарів:
Дописати коментар